Було це року так 95-м. Всі ми колись були молоді, і природно, любили ходити великими натовпами куди-небудь. Особливо, якщо це громадські заходи.
Була Великдень – Світлий Свято Воскресіння Христового. У ніч захотілося нам усім (натовпі людина з 7) піти до церкви на всеношну. Ну, сказано – зроблено. Зібралися, перед виходом як слід прийняли (не подумайте, ми все тоді були правильні і пили в гіршому випадку пиво), і пішли до Церкви.
Прийшли ми десь близько 21-00. Народу зібралося сила-силенна. Переважно бабусі. Два з половиною години ми сяк-так вистояли. Ось-ось повинен був початися Хресний Хід. Давай ми окремими групами пробиратися в саму середину. Вийшло так, що я разом з ще двома хлопцями знайшли собі місце ну прям посеред церковного залу, де хороша акустика і повинні були проносити все прапори.
Через якийсь час почалося, значить, це Рух. Йде Поп, за ним інші церковно служителі. І вони щось говорять-говорять, а в кінці додають цілком звичайну фразу "Христос Воскрес!". На що народ зазвичай кричав Відповідну фразу.
Тепер уявіть собі таку картину: між тим, як вони вигукнули цю фразу і всі присутні стали їм щось кричати у відповідь, в моїй голові просто найсильнішим ураганом пронісся рій думок такого змісту: і"Коли я був останній раз в Церкві, ми щось кричали! Що ми кричали? Не пам’ятаю! Давай згадуй! Воно якось дуже схоже на перші слова! Христос Воскрес. Ні, не те! Воскрес Христос. Чи не теж не те! Ось, ялинки палиці, вже ж щось кричати треба! А ладно! УУ-РРРРР-АААААА. "
Той Поп, який проходив повз мене, просто вріс в землю: чи варто некволе вигляду хлопець (живої ваги в мені більше, чим у інших), хреститься, і кричить на всю горлянку "УРРРРААААА. ". Він був вражений! Всі, хто стояли навколо мене, були теж просто в шоці. Через частку секунди весь церковний зал (переважно молодь) вже стояли і відверто іржали! Ті, з ким я прийшов, так я ж їх потім і виносив на собі: вони йти просто не могли – вони і сміятися не могли: вони просто нервово схлипували, а при вигляді мене ловили ротом повітря і просили, щоб я хоча б відвернувся.
Вобщем, на кілька хвилин рух натовпу було паралізовано.
Але це ще так собі: найцікавіше було днів через десять. Я їхав в трамваї зі свого інституту разом зі своїм однокурсником. Так як настрій у нас був непоганий, то ми стояли і розважали одне одного різними історіями. Через деякий час підходить його черга що-небудь розповідати. І він, очевидно пригадавши щось, каже: "я тобі зараз ТАКЕ розповім!" І розповідає мені мою ж історію, тільки з його дзвіниці. Ось тут я дійсно отсмеялся так, як ніколи до цього – треба ж моєї реальний випадок став ходячим анекдотом.
Category: Ще