Держдума далеко не без дискусій розглянула проект змін пенсійного законодавства в першому, але не остаточному читанні. «За» проголосували 328 депутатів (72,9%). «Проти» – 104 (23,1%). Тих, що утрималися не було. Всього голосували 432 депутати (96% складу Держдуми).
Міністр праці і соціального захисту Максим Топілін, що відстоював в Думі від імені уряду законопроект, наголошував переважно на економічні аргументи.
На те, що при прогнозованій інфляції за 2018 рік у районі 3% пенсії в 2019 році проїндексируют на 7%. На те, що підвищення пенсійного віку дозволить збільшити пенсії і для майбутніх «заслужено відпочиваючих». Але поки люди сприймають підвищення пенсійного віку переважно як якийсь обман очікувань. У тому числі тому говорити з народом про пенсійну реформу краще з позиції конкретної людського життя, а не абстрактних викладок, які ще піди перевір через 10-15 років, коли реформа в її нинішньому варіанті остаточно вступить в силу.
В цьому плані дуже правильне рішення – перенести терміни прийняття поправок до другого читання (саме в ньому закон буде голосуватися в деталях, поки він прийнятий лише концептуально, «по суті») з 18 серпня на 24 вересня. Продовжити широке обговорення законопроекту, реально стосується переважної більшості населення, – дуже важливо.
І при обговоренні есер Олег Нілов, пропонуючи змусити працювати «близько 10 мільйонів мажорів, повій, наркоманів, дармоїдів», мимоволі навів і на проблему обілення економіки, і посилення охорони порядку, і корупції, і охорони здоров’я. Перш чим змусити працювати, мажорам (і їх батьками) треба переконати, що вони не особливі, сутенерам – перекрити можливості для «бізнесу», дармоїдам – дати можливість працювати «по-білому», а наркоторговців треба просто придушити настільки, наскільки це можливо в правовому державі, а їх клієнтів – ефективно лікувати і соціалізувати.
Тобто важливо не обмежуватися просто підвищенням пенсійного віку. Цілком очевидно, що проблема пенсій пов’язана з великою кількістю суміжних проблем.
По-перше, хоча людям після 45 важко знайти роботу, 14 мільйонів російських пенсіонерів продовжують працювати. У будь-якому випадку потрібно міняти ринок праці і створювати нові робочі місця – в іншому випадку від підвищення пенсійного віку або будуть гігантські проблеми з працевлаштуванням у дорослих працівників, або, навпаки, у які тільки починають кар’єру молодих людей.
По-друге, жінки виходять в Росії на пенсію на 5 років раніше за чоловіків, хоча живуть в середньому набагато довше, далеко не випадково. Вони стають замінником відсутніх дитячих садків і ясел для онуків. У жінок повинна бути можливість працювати і розуміти, що у їхніх дітей і онуків буде можливість ходити в нормальний дитячий сад біля будинку – і не тільки у великих населених пунктах.
Поряд з підвищенням пенсійного віку російська влада офіційно ставить завдання – вона сформульована і в президентському указі про основні завдання розвитку країни до 2024 року – забезпечити «збільшення очікуваної тривалості життя до 78 років, а до 2030 року – до 80. Значить, потрібно вдосконалювати медицину. Росія розвиває телемедицину, яка може частково вирішити найгострішу проблему нестачі якісної медичної допомоги у віддалених і малих населених пунктах, має намір створити сучасну систему боротьби з онкологічними захворюваннями (таке завдання президент поставив у щорічному посланні Федеральним зборам 1 травня 2018 роки).
Необхідно змінювати систему освіти – воно в сучасному світі має бути гнучким і по суті безперервним. Люди в поважному віці повинні мати можливість переучуватися – і таку можливість їм зобов’язана надати держава.
Проблема не в тому, коли виходити на пенсію. Проблема в тому, щоб у людей в будь-якому віці при наявності відповідних навичок була робота, що дає пристойні доходи, можливість накопичити на гідну старість.
Росії потрібна більш вільна міграційна політика – для розвитку нашої гігантської території об’єктивно не вистачає людей. За оцінками демографів на початку цього століття, для нормального повноцінного освоєння російських земель оптимальна чисельність населення повинна становити близько 500 мільйонів чоловік – а нас зараз в 3,3 рази менше.
Підвищення якості життя, а не підвищення пенсійного віку – ось справжня мета всіх соціальних реформ.
Якщо у людини буде здоров’я і хороша робота, він сам не захоче йти на пенсію ні в 60, ні в 65 років. При цьому кожен третій пенсіонер в Росії – пільговик і досрочнік. Деяких з них реформа не стосується і це теж обурює людей. Зрозуміло, що соціальна справедливість при проведенні таких змін теж сильно змінює ставлення до них.
Якщо у російського уряду вистачить професіоналізму провести комплексну реформу соціального укладу, якщо люди будуть бачити, куди йдуть їхні податки, якщо буде створена зрозуміла пересічній людині система індивідуального пенсійного капіталу (Мінфін і ЦБ обіцяють підготувати її до кінця 2018 роки), ніхто не відмовиться бути здоровим і багатим, а не бідним і хворим.
Починаючи такі грандіозні зміни, що стосуються життя всіх росіян, держава бере на себе гігантську відповідальність.
Сформована в нинішньому вигляді в далекі радянські часи пенсійна система об’єктивно зжила себе. Державний капіталізм за чверть століття існування не зміг виправити перекоси на ринку праці. Медицина і освіта в Росії теж далеко не на рівні світових лідерів в цих сферах. Пенсійна реформа може стати тією ниточкою, потягнувши за яку, ми зможемо розплутати складний клубок протиріч і проблем, що накопичувалися в соціальній сфері десятиліттями. При величезній кількості пільговиків переважна більшість росіян, сподіваючись на державу, яке про них подбає, не могли і не можуть сказати, що воно робить це добре. За підвищення якості життя людей повинні платити і люди, і держава.
Якщо вони заплатять кожен пропорційну ціну, якщо люди почнуть довіряти своїй державі, а не боятися його, якщо якість життя з об’єктивних вимірюваних показників (доходи, рівень освіти і медицини, середня тривалість життя) підвищиться, це і буде найкращим вирішенням підвищення пенсійного віку.